Історія пивоваріння України

13.01.1890 - Одесской городской управой Вильгельму Иоганновичу Санценбахеру выдано разрешение на устройство пивзавода. Завод был построен по проекту архитектора Бруно Бауэра в загородной зоне за Ботаническим садом. Пиво производилось по классической технологии с выдержкой 60 суток, разливалось в дубовые бочки ёмкостью 90 и 180 литров, часть в фирменные бутылки с фарфоровыми пробками. Охлаждение подвалов производилось специальными аппаратами для стерилизации пива. Новинкой была и машина по изготовлению льда. Освещение было электрическое. Завод был рассчитан на производство 600 вёдер пива в день. Сорта - Баварское, Мюнхенское, Пильзенское, Венское, отмеченные на международных выставках двумя серебряными и восемью золотыми медалями. Сам Санценбахер, будучи купцом второй гильдии, получил звание "Почётного потомственного гражданина Одессы".

 1895 – завод преобразован в «Одесский пивоваренный завод на улице Ботанической Михайловского полицейского участка». После смерти Санценбахера все его предприятия пришли в упадок, пивзавод попытался реанимировать другой заводчик Фридрих Енни

1909 – на заводе работало 100 человек, пива вываривалось на 525 тыс. рублей

1925 – завод возобновил выпуск пива после девяти лет простоя

1927 – завод объединен с заводом минеральных вод в «Пиво-водный завод № 2 им. 1-го мая», на ул. Свердлова, 128

1983 – «Одесский пивзавод № 1» сварил 2,141 млн. дал. пива

2000 - экономический кризис загнал завод на грань банкротства. Тем более, что предприятие не было приватизировано и находилось в собственности государства. Сумма убытков предприятия превысила 1 млн. гривен.

2001-2002 – ВАТ «Гамбринус» разработал бизнес-планы по выпуску пива новой марки "Пивная академия" ("живое" пиво), открыл более 112 фирменных павильонов по его продаже и сдавал их в аренду частным предпринимателям. Инвестором выступил General Import Export (Великобритания), который вложил в развитие завода более 1 млн. долларов в виде оборудования. При этом долг предприятия перед бюджетом был реструктуризирован, а "Гамбринус" получил государственные кредиты, призванные облегчить погашение недоимки.

2003 - предприятие сварило 305,4 дал пива, хотя два года назад произведено 531 тыс. дал

2004 - завод не выдержал конкуренции с более крупными производителями и был вынужден  прекратить производство пива. По другой версии, так как пивоварня находилась в центральной части города, завод искусственно довели до банкротства, ведь выгоднее построить на этом месте очередной бизнес-центр. Завод работал преимущественно в южном регионе. 44,38% акций предприятия принадлежало банку "Пивденный" (Одесса), 52,37% - должностным лицам предприятия.

www.gulikbeer.com.ua

Вільгельм Іоганнович Санценбахер був німцем з німецької колонії Гросс-Лібенталь. Він володів миловарним заводом на Приморській вулиці заснованим у 1805 році (Приморська, 35 – у 1890-х роках), скляним заводом на Лісовій вул., 22 (дореволюційна адреса), декількома свічковими заводами, цирком та ін. Під кінець свого життя Санценбахер вирішує також зайнятися пивною справою. На теріторії своєї дачі він будує завод, який був обладнаний найсучаснішою технікою. Його пиво змогло скласти конкуренцію іншим виробникам. За даними довідника В.С. Коханського завод був споруджений у 1891 році. Тоді він складався з двох невеликіх триповерхових корпусів і  одноповерхових допоміжних будівель .

У 1894-му Вільгельм Санценбахер помирає, але спадкоємці продовжили його діло. Одним з них був Фрідріх Енні, який був власником крупного пивного заводу на Бугаївській вулиці. Родини Енні і Санценбахерів були пов’язані родинними стосунками, донька Санценбахера Отілія вийшла заміж за Фрідріха Енні і таким чином він став головою Товариства одеського пивовареного заводу. У 1909-1910-х роках архітектор Бруно Альбертович Бауер спорудив прибудови до корпусів пивзаводу та вірогідно здійснив реконструкцію старих будівель.

Корпуси пролягають уздовж проспекту Гагаріна, і їхне дуже добре видно, тому що корпуси розташовані у глибині ділянки. Значно краще видно частину у брами заводу. Зліва від брами знаходиться контора підприємства, яка,на жаль, є потинькованою.

Виробничий корпус хоч і прямокутний, але складається з декількох об’ємів. Права його частина була споруджена у 1891 році, до неї у 1910-х роках архітектор Бауер у тому же стилі прибудував величезний об’єм і таким чином корпус збільшився майже у чотири рази. Корпус має загальні риси цегельного стилю, але з елементам німецького ренесансу та готики.

У довіднику Кохановського сповіщається:

Второю новинкою является compresso — машина для выдѣлки льда, которая собственно служитъ для вытягиванія воздуха и дѣйствуетъ подъ давленіемъ 9 атмосферъ. Охлаждаемый при помощи этого аппарата воздухъ идетъ изъ большаго резервуара по трубамъ во всѣ отдѣленія, гдѣ это требуется, и такимъ образомъ поддерживаетъ въ бродильномъ отдѣленіи и въ кладовыхъ, гдѣ хравится пиво, температуру 2—3°. Очистка пива производится не при посредствѣ особыхъ тарелокъ, какъ это вообще дѣлается, а при помощи особаго стерелизованнаго аппарата, гдѣ воздухъ фильтруется, послѣ чего пиво изъ варочнаго отдѣленія поступаетъ въ холодильню и очистительное отдѣленіе, а затѣмъ въ бродильное отдѣленіе, гдѣ имѣется до 30 чановъ, по 300 ведеръ каждый. Въ подвальной части зданія завода имѣется 3 громадныхъ подвала, на 50 бочекъ каждый, въ 270—280 ведеръ, въ которыхъ выдерживается пиво. Благодаря искусственному охлажденію и температурыъ 2—3 градуса холода, воздухъ здѣсь постоянно чистый и сухой, что очень важно для качества продукта.  Въ виду частыхъ случаевъ порчи и неисправности водопровода, при заводѣ устроены запасныя цистерны на 15 тысячъ ведеръ воды. Заводъ производится въ дѣйствіе паровою машиною въ 45 силъ, которая вмѣстѣ съ тѣмъ служитъ и для электрического освѣщенія: 150 лампочекъ освѣщаютъ всѣ отдѣления завода и могутъ дѣйствовать всѣ разомъ или въ отдѣльности, смотря по тому, гдѣ требуется освѣщение, причемъ открывать или закрывать и вообще регулировать освѣщеніе можетъ каждый рабочій. Отопленіе на заводѣ паровое. Заводъ разсчитанъ на пронзводство 600 ведеръ пива въ день. Вообще завод устроенъ во всѣхъ отношеніяхъ образцово.

Праворуч від головного виробничого корпусу розташований більш малий корпус у якому могла бути розташована солодовня, вона теж походить з 1891 року, але вузький двоповерховий об’єм вірогідно теж було споруджено Бауером у 1910-і роки. Солодовня була механічної, в неї були влаштовані центрифуги на 170 пудів ячменя.

У 1912 році на заводі працювало 94 робітника, управляючим заводу був К.Г. Лейхсерінг. Завод був обладнаний двома двигунами у 205 к.с. Щорічно підприємство виробляло продукції на 510 тисяч рублів, що дозволило заводу зайняти друге місце після заводу Енні по об’ємам виробництва серед пивоварних заводів.

З 1930-х років завод ноив назву 2-а броварня (або пивзавод №2), окрім пива здійснювалося виробництво дріжджів. У 2000-х роках пиво вироблялося під маркою “Пивна академія”, у місті існувалі спеціалізовані точки продажу. За свідченням одного з краєзнавців до самої ліквідації підприємства на ньому використовувались котли дореволюційного виробництва.

Підприємство працювало до 10 травня 2007-х року, коли сталася величезна пожежа у наслідок замкнення електрики. Таким чином підприємство було ліквідовано, а корпуси частково перетворилися у руїни. Станом на 2014 рік корпуси все ще можна побачити, але незабаром скандально відома будівельна компанія “Будова” збирається на місці корпусів збудувати жилий комплекс.

Источник www.archexplorer.wordpress.com/2011/08/06/

Фото www.rupivo.ru , www.archexplorer.wordpress.com