Історія пивоваріння України

     Половинчик – це село, розташоване на високій рівнині, яка позбавлена природних джерел води. Мешканці добувають її з колодязів. Кількість жителів складає 361 особу, а площа земельних угідь становить 712 десятин.   

   Село належало Киприану Улашину, який став його володарем після приєднання Правобережжя в 1797 році, коли було утворено Липовецький повіт у складі Київської губернії.

   Киприан Улашин був авторитетною особистістю серед поміщиків, що підтверджується його обранням предводителем дворянства. Його сини Іосафат та Каєтан стали володарями маєтку Копіювата орієнтовно в 1860-х роках.

   У 1905 році Каєтан Улашин продав землю в Копіюватій і разом з графом Ледуховським заснував пивоварню. Для будівництва заводу та виготовлення бочок для пива було вирубано дубовий ліс, де росли трьохсотлітні дуби. На місці зрубаного лісу зараз розташовано поселення Вільно. Граф Ледуховський інвестував у будівництво частину власних коштів, а також гроші акціонерів. Пиво вироблялося під гербом роду Ледуховських і мало кілька сортів: «Чорне», «Мартовське», «Чеський експорт» та «Малороссійске».

   У 1912 році імперське міністерство затвердило статут «Акціонерного товариства Каетановських парового пивоваренного і цегельного заводів у с. Половинчик Липовецького повіту Київської губернії», засновниками якого були граф Казимир Ледуховський і дворянин Владислав Улашин.    Виробництво розширилося і включало морс та мінеральні води, які виготовлялися з цілющої криничної води.

   З початком Першої світової війни виробництво пива було припинено. У 1915 році граф Казимир Ледуховський був покликаний до армії, де отримав нагороди за відмінну службу. Улашини, ставши багатими, орендували землі в Тарнаві де утримували гуральню (горілчаний завод) та Шабастівці У 1918 році В. Улашин  продав землю і економію Монастирищенському цукрозаводу і втік з села. В період НЕПу більшовики відновили роботу пивзаводу, але на початку 1930-х років його перетворили на маслозавод.

 

Автор: Дмитро Назаренко

Окрема подяка в.о. Директору Монастирищенського музею Віті Моргонюк за допомогу в підготовці даного матеріалу.